Наукові статті кафедри М та А

Permanent URI for this collectionhttps://eir.zp.edu.ua/handle/123456789/461

Browse

Now showing 1 - 20 of 136

Концептуальні основи стратегічного планування розвитку об’єднаних територіальних громад: теоретико-методологічний аналіз та практичні імплікації
(Український державний університет науки і технологій, 2025) Корольков, Владислав Васильович; Тельчаров, Едуард Анатолійович; Korolkov, Vladyslav; Telcharov, Eduard
UK: Стаття присвячена всебічному аналізу стратегічного планування в об’єднаних територіальних громадах (ОТГ) України в умовах реформи децентралізації та воєнного стану. Розглянуто концептуальні основи стратегічного управління, його значення для підвищення спроможності громад та забезпечення їх стійкості. Особлива увага приділяється багаторівневому підходу, адаптивному управлінню та необхідності гнучких стратегій в умовах постійних викликів. Проаналізовано вплив війни на ключові сфери життєдіяльності ОТГ, зокрема на відновлення критичної інфраструктури, підтримку базових соціальних послуг та економічну стабілізацію. Розкрито роль цифровізації як інструменту адаптації до нових економічних умов. Також акцентується на важливості інтеграції внутрішньо переміщених осіб у процеси відбудови, як чинника сталого розвитку громад у післявоєнний період. EN: The article is dedicated to analyzing strategic planning in the united territorial communities (UTCs) of Ukraine, particularly in the context of the decentralization reform and the impact of martial law on their development. The article discusses the conceptual foundations of strategic planning, as well as the role of adaptability and a multi-level approach in conditions of dynamic changes. Special attention is given to the impact of war on the sustainable development of communities, specifically infrastructure recovery and the support of social services, as well as adaptation to new economic realities through digitalization. The article emphasizes the importance of integrating internally displaced persons into the restored economy and the resilience of UTCs. The article explores the conceptual foundations of strategic planning for the development of united territorial communities (UTCs) in Ukraine in the context of decentralization reform and martial law. The study aims to identify the key challenges and priorities for the sustainable recovery of communities under the conditions of war. The research methodology is based on a system-structural analysis, synthesis of legislative frameworks, and case analysis of communities affected by the Russian invasion. Scenario and typological approaches were also used to classify communities by the level of exposure to war risks. The results of the study highlight the significant transformation of strategic development planning due to the destruction of infrastructure, forced migration, loss of budget revenues, and the need to support internally displaced persons (IDPs). Particular attention is paid to the adaptation of strategic tools through digitalization and regional cooperation. It is proposed to focus development strategies on six priority areas: infrastructure recovery, economic revitalization, social services provision, integration of IDPs, digital resilience, and civil defense. The article also identifies four categories of communities depending on their proximity to hostilities and occupation, outlining differentiated approaches to strategic planning. The practical value of this research lies in its policy recommendations for local governments in war-affected areas. It offers a flexible, multi-level model of planning and resource allocation based on real wartime constraints and regional differences. The proposed framework may serve as a basis for updating local strategies and recovery plans during and after the conflict.
Особливості формування стратегії інноваційного розвитку підприємства в умовах війни
(Університет економіки і підприємництва, 2025) Корольков, Владислав Васильович; Korolkov, Vladyslav; Нечаєва, Ірина Анатоліївна; Nechayeva, Iryna; Кацалап, Юрій Сергійович; Katsalap, Yurii; Лемешко, Іван В’ячеславович; Lemeshko, Ivan
UK: У статті досліджено теоретичні та практичні аспекти формування стратегії інноваційного розвитку підприємств в умовах війни. Обґрунтовано, що необхідність інноваційного розвитку є закономірним етапом життєвого циклу підприємства, однак в умовах збройного конфлікту традиційні методичні підходи потребують суттєвого перегляду. Виявлено, що війна зумовила появу нових чинників впливу на стратегічні процеси підприємств – деструкцію логістичних ланцюгів, втрату активів, зміну споживчого попиту, кадрові дефіцити, а також зростання ролі держави та донорських програм. Запропоновано класифікацію стратегічних моделей реагування українських підприємств на воєнні виклики: від заморожування розвитку до інноваційно-орієнтованої трансформації. Представлено методичний підхід до формування інноваційної стратегії розвитку підприємства, що включає етапи аналізу середовища, визначення цілей, вибору типу інновацій, ресурсного забезпечення та гнучкого управління реалізацією. В роботі запропоновано проведення SWOT-аналізу як універсального, узагальнюючого інструменту оцінювання внутрішніх і зовнішніх факторів, що визначають можливості, загрози, сильні та слабкі сторони українських підприємств в умовах війни. Такий підхід дозволяє системно визначити стратегічні пріоритети та вибудувати адаптивну модель інноваційного розвитку. Проведено PEST-аналіз зовнішнього середовища функціонування підприємств в умовах війни, який відображає політичні, економічні, соціальні та технологічні трансформації. Підкреслено, що стратегія інноваційного розвитку виступає ключовим інструментом забезпечення стійкості, адаптивності та конкурентоспроможності підприємств, а її реалізація дозволяє перейти від реактивного реагування на кризу до проактивного відновлення і зростання у післявоєнний період.. EN: The article is devoted to determining the features of forming an enterprise's innovative development strategy in war. A study of the views of various authors on solving the problem was conducted. It was determined that the consequences of new factors of influence on the innovative development of an enterprise in war conditions have not been sufficiently analyzed. A systematization and analysis of new factors influencing the formation of an innovative development strategy under the influence of war was conducted. Taking into account the methodological foundations of the use of tools for substantiating an innovation strategy, stages of substantiating were proposed, which include an analysis of the environment, definition of goals, selection of the type of strategy, resource provision, and implementation and control of indicators. It was determined that the external environment under war influence is changing radically, becoming unstable and risky. At the same time, these changes open up new niches for innovations. The changes cover the political, economic, social, technological, and international spheres. A PEST analysis was conducted to systematize them, and the features of changes in each sphere were analyzed. Additionally, the global context of changes was examined. Based on the study results of the features of the formation of an innovative development strategy, a generalized SWOT analysis was prepared for forming an innovative development strategy of an enterprise in wartime. Among the external opportunities, it is worth highlighting the development of partnerships with state and international structures to obtain grant funding for innovative development in priority areas. In addition to the conducted SWOT analysis, it is proposed to build a TOWS matrix, an analytical tool for strategic planning. It allows, based on the internal strengths and weaknesses of the enterprise and external opportunities and threats, to form practical approaches to innovative development. It was determined that changes in the external environment become a source of not only threats but also new opportunities. War is not only a crisis, but also a catalyst for change. An innovative strategy in wartime is not a luxury, but a necessity. It should be based on a realistic assessment of risks, be flexible, and be focused on sustainability and partnership. It is innovations that allow enterprises not only to survive, but also to become drivers of the country's recovery.
Генезис розвитку технологій надання адміністративних послуг в Україні
(Міжрегіональна Академія управління персоналом, 2025) Корольков, Владислав Васильович; Korolkov, Vladyslav; Козик, Ігор Дмитрович; Коzyk, Ihor
EN: Мета роботи. Формування національної системи надання адміністративних послуг почалось майже одразу після набуття Україною державності. На протязі цього періоду технології надання адміністративних послуг набули докорінних змін. Зміни визначались на законодавчо-пра вовому рівні. Також зміни проходили під впливом реформи децентралізації, яка суттєво розширила можливості місцевого самоврядування. Метою роботи є дослідження процесів розвитку технологій надання адміністративних послуг та оцінювання ефективності прийнятих змін технологій, а також визначення напрямів подальшого їх удосконалення та розширення можливостей надання адміні стративних послуг в умовах війни. Методологія. На різних етапах розвитку технологій формувались окремі складові системи. Дослідження проводиться на основі аналізу прийнятих Законів України, Постанов КМУ, Наказів КМУ, розробки положень. Якщо на державному рівні розробляються типові положення, то на місцевому рівні проходить їх конкретизація яка дозволяє врахувати місцеві можливості і потреби. Формування технологій, їх нормування потребує формалізації окремих опе рацій, а також автоматизації інформаційних процесів. Дослідження передбачає проведення аналізу всіх змін. Наукова новизна. За результатами дослідження було побудовано комплексну системну модель інформаційних потоків і розподілу технологічних операцій при наданні адміністративних послуг, що дозволило виявити шляхи покращення системи надання адміністративних послуг, мож ливості скорочення часу на надання послуг за видами послуг та підвищення їх якості. Визначено етапи генезису розвитку технологій, і описано кожен етап. Висновки. Національна система надання адміністративних послуг в основному сформована, але потребують уніфікації окремі операції. Крім того спектр адміністративних послуг ще повністю не охоплений. Для цього потребується розробка технологічних карт на нові послуги. Проблемним залишається питання охоплення системою надання адміністративних послуг у віддалених населених пунктах з малою кількістю населення. Потребує уніфікації програмне забезпечення для обслуговування центрів надання адміністративних послуг. Проблемним питанням також залишається надання адміністративних послуг для ВПО. Викликає складності надання адміністративних послуг в місцевості, що наближена до лінії бойового зіткнення, а також на окупованих територіях. EN: The purpose of the research. The development of the national system of providing adminis trative services began almost immediately after Ukraine gained statehood. During this period, the tech nologies for providing administrative services have undergone fundamental changes. The changes were determined at the legislative and legal levels. The changes were also influenced by the reform of decen tralization, which significantly expanded the capabilities of local government. The purpose of the work is to study the processes of development of technologies for the provision of administrative services and assess the effectiveness of the adopted changes in technologies, as well as determine the directions for their further improvement and expansion of the capabilities for the provision of administrative services in wartime. Methodology. At different stages of technology development, separate system components were formed. The study is conducted based on an analysis of the adopted Laws of Ukraine, Resolutions of the Cabinet of Ministers of Ukraine, Orders of the Cabinet of Ministers of Ukraine, and the develop ment of regulations. If standard regulations are developed at the state level, then at the local level, they are specified, which allows local capabilities and needs to be taken into account. The formation of technologies and their standardization requires the formalization of individual operations and the automation of infor mation processes. The study involves the analysis of all changes. Scientific novelty. Based on the results of the study, a comprehensive system model of information flows and the distribution of technological operations in the provision of administrative services was built, which made it possible to identify ways to improve the system of providing administrative services, the possibility of reducing the time for providing services by type of service, and improving their quality. The stages of the genesis of technology develop ment are identified, and each stage is described. Conclusions. The national system for providing adminis trative services is largely formed, but individual operations require unification. In addition, the spectrum of administrative services is not yet fully covered. This needs the development of technological maps for new services. The issue of covering remote settlements with a small population by the system for provid ing administrative services remains problematic. The software for servicing administrative service centers needs unification. The provision of administrative services for IDPs also remains a complex issue. This creates difficulties in providing administrative services in areas close to the line of combat operations and in occupied territories.
Особливості формування дивідендної політики акціонерних товариств під впливом концентрації корпоративних прав і змін інституційного середовища
(Електронний журнал «Ефективна економіка». 2025.№12, 2025) Корольков, Владислав Васильович; Korolkov, Vladyslav; Онуфрієнко Наталія Леонідівна; Onufriienko Natalia; Ворошилов Владислав Сергійович; Voroshylov Vladyslav
UK: В статті проводиться огляд досліджень теоретичних аспектів формування дивідендної політики акціонерних товариств та визначаються зміни використання цього механізму акціонерними товариствами в Україні під впливом зовнішніх факторів. Метою статті є визначення особливостей змін зовнішнього середовища і поглядів акціонерів на формування дивідендної політики акціонерних товариств. Визначаються особливості концентрації корпоративних прав в акціонерних товариствах та вплив цих змін на порушення балансу інтересів акціонерів, який вимагає дивідендна політика. Зосереджується увага на тенденції переважного направлення чистого прибутку для відновлення майна, знищеного або пошкодженого внаслідок збройної агресії росії. Визначається тенденція збільшення кількості акціонерних товариств з часткою державної або комунальної власності більш 50%. Ця тенденція формується за наслідками націоналізації акціонерних товариств, що мають стратегічне значення, а також за наслідками інституційних змін, що визначаються в законодавчій базі України. Досліджено основні принципи, що визначає державна дивідендна політика. Також розглянуто механізм впливу держави на визначення базового відсотку від чистого прибутку для сплати дивідендів. За результатами дослідження визначено три групи акціонерних товариств. Це акціонерні товариства з концентрацією корпоративних прав, акціонерні товариства з переважною державною часткою корпоративних прав і акціонерні товариства, що засновані органами місцевого самоврядування. Для кожній з цих груп визначено особливості формування і реалізації дивідендної політики та визначені можливі проблеми що потребують свого вирішення у майбутніх дослідженнях. EN: The article reviews the research on the theoretical aspects of dividend policy formation in joint-stock companies. The main research directions are summarized. The problem of forming and implementing dividend policy in the face of changes in the external institutional environment and the trend toward corporate rights concentration is addressed. The purpose of the article is to determine the features of changes in the external environment and the views of shareholders on the formation of the dividend policy of joint-stock companies. When conducting the study, existing theories on the use of the dividend mechanism are taken into consideration. The consequences of increasing or decreasing the share of profit allocated to paying dividends are given. Both positive and negative implications of these options are considered. The features of corporate rights concentration in joint-stock companies are identified, and the impact of these changes on the imbalance of shareholders' interests, which violates the principles of dividend policy formation, is also investigated. The attention of these joint-stock companies is focused on the tendency of preferential allocation of net profit to reinvestment or to restore property destroyed and damaged as a result of the armed aggression of Russia. Additionally, a trend of increasing the number of joint-stock companies with a state or municipal ownership share of over 50% is evident. This trend is formed as a result of the nationalization of joint-stock companies of strategic importance to Ukraine, as well as the implementation of institutional changes outlined in Ukraine's legislative framework. The main principles that determine the state dividend policy are studied. The mechanism of state influence on determining the basic percentage of net profit for paying dividends is also considered. According to the study's results, three groups of joint-stock companies are identified. These are joint-stock companies with a concentration of corporate rights, joint-stock companies with a predominant state share of corporate rights, and joint-stock companies established based on municipal enterprises founded by local governments. For each of these groups, the features of the formation and implementation of dividend policy are identified, and possible problems that need to be addressed in future studies are outlined.
Технологічна домінанта концепції підходів і методів формування моделей сталого розвитку
(Національний гірничий університет, 2012) Корольков, Владислав Васильович; Korolkov, Vladyslav
UK: На протязі сторіч економічний розвиток позиціонується разом з розвитком технологій. Більш того, прискорення розвитку технологій супроводжується економічним зростанням і навпаки. Це зумовлює зосередження уваги на сутності технологій, як продукту матеріалізації інтелектуальної праці, щоб визначити методи оцінки рівня економіки заснованої на знаннях. EN: For centuries, economic development has been positioned together with the development of technology. Moreover, the acceleration of technological development is accompanied by economic growth and vice versa. This necessitates focusing on the essence of technology as a product of the materialization of intellectual labor in order to determine methods for assessing the level of a knowledge-based economy.
Особливості розвитку потенціалу закладів вищої освіти у прифронтовій зоні
(ННІ Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, 2025) Корольков, Владислав Васильович; Korolkov, Vladyslav; Скляр, Ірина Альбертівна; Skliar, Iryna
UK: У статті проаналізовано ключові виклики та умови, що впливають на розвиток потенціалу закладів вищої освіти, розташованих у прифронтових регіонах України. Досліджено особливості функціонування університетів в умовах воєнного стану, зокрема проблеми міграції кадрів, руйнування освітньої інфраструктури, зміну механізмів фінансування та зменшення чисельності здобувачів освіти. На основі сучасних досліджень і емпіричних даних встановлено, що університети, розташовані в зоні бойових дій, змушені шукати нові адаптивні моделі, які включають міжнародну академічну співпрацю та посилення інституційної автономії. Проаналізовано внутрішні та зовнішні фактори, що впливають на розвиток українських університетів, а також наведено приклади із Запорізького регіону щодо пом’якшення негативного впливу воєнного стану на їхню діяльність та збереження неперервності освітнього процесу. У статті підкреслено необхідність системної державної підтримки та впровадження довгострокових стратегій відновлення. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці адаптивних моделей управління кадровим, науковим та освітнім потенціалом українських закладів вищої освіти в умовах швидкозмінного зовнішнього середовища. EN: The article analyzes the key challenges and conditions influencing the development of the potential of higher education institutions located in frontline regions of Ukraine. It explores the specific features of university functioning under martial law, with attention to issues such as staff migration, the destruction of educational infrastructure, changes in funding mechanisms, and a decrease in the student population. Particular emphasis is placed on the urgent challenges faced by universities during wartime, including the retention of academic staff, maintenance of the educational process, and the assurance of safety for students and employees. Based on current research and empirical evidence, the study identifies that higher education institutions situated in conflict-affected areas are compelled to seek new adaptive models that involve international academic cooperation and enhanced institutional autonomy. Strategic directions for preserving and advancing the labor, intellectual, and scientific potential of universities are outlined, emphasizing digitalization, flexible management practices, and comprehensive social support for personnel. The article examines both internal and external factors affecting the development of Ukrainian higher education institutions and provides specific examples from the Zaporizhzhia region regarding efforts to mitigate the consequences of war and maintain educational continuity. The need for systematic governmental support and the implementation of long-term recovery strategies is underscored. Furthermore, the study highlights the resilience and adaptability of universities in crisis settings, demonstrating that targeted management strategies and international academic integration can serve as key drivers of sustainable development even in regions severely affected by military threats. The findings reveal the critical role of academic mobility, faculty involvement in grant-funded projects, the establishment of safe working conditions, and the implementation of flexible human resource policies that incorporate both professional and psychological support. Therefore, the potential of higher education institutions in frontline areas evolves not only through internal resources but also through their ability to integrate into the global academic and research landscape, while preserving their social and scholarly mission at the regional level. Future research should focus on developing adaptive models for managing human capital in higher education under rapidly changing external conditions.
Оцінювання проектів: на шляху інноваційного розвитку наукомістких підприємств
(Національний лісотехнічний університет України, 2010) Корольков, Владислав Васильович; Korolkov, Vladyslav; Тіховська, Тетяна Миколаївна; Tihovska, Tatyana
UK: Розглянуто теоретичні та прикладні аспекти інноваційного розвитку наукомістких підприємств на прикладі підприємства силової електроніки. Доведено актуальність інноваційного шляху розвитку в умовах ринкової економіки. Запропоновано метод оцінювання інноваційних проектів. EN: The article deals with applied aspects of innovation development science-capacious enterprises for example enterprise of power electronics. Proved actual of innovation road of development in conditions market economic. Suggested method of appraisal innovation project.
Методи оцінки впливу міжнародної допомоги на стійкість українських підприємств у період війни
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Нечаєва, Ірина Анатоліївна; Nechayeva, I.A.; Сосновський, Максим Сергійович; Sosnovskyi, M. S.
UK: Метою дослідження є розробка та апробація інтегрованої методики оцінки впливу міжнародної допомоги на стійкість українських підпри ємств у період війни, яка поєднує кількісні та якісні підходи, враховує специфіку зовнішніх ризиків і дозволяє об’єктивно визначити ефектив ність підтримки з боку міжнародних донорів для формування практичних рекомендацій щодо підвищення економічної стійкості бізнесу в умо вах воєнного стану. У статті розглянуто сучасні підходи до оцінки впливу міжнародної допомоги на стійкість українських підприємств у період війни. Визначено, що стійкість підприємства в умовах воєнного стану є комплексною характеристикою, яка охоплює здатність до збереження основної діяльності, адаптації до змін зовнішнього середовища, підтримки фінансової стабільності, забезпечення зайнятості, розвитку інно вацій та залучення інвестицій. Міжнародна допомога, що надається у вигляді фінансових грантів, пільгових кредитів, технічної підтримки та освітніх програм, відіграє ключову роль у підвищенні стійкості бізнесу в Україні. Однак класичні методи оцінки ефективності такої допомоги не враховують специфіку воєнного періоду, що зумовлює потребу у створенні адаптованої моделі аналізу. У роботі запропоновано інтегровану методику RAISE (Resilience assessment of international support effects), яка поєднує кількісний аналіз (індекс стійкості, KPI), якісні оцінки (опиту вання, кейси) та коригування на зовнішні фактори (безпекові, макроекономічні ризики). На прикладі підприємства ТОВ «АгроПлюс» продемон стровано застосування методики RAISE для визначення реального впливу міжнародної допомоги. Результати дослідження підтверджують, що використання комплексної моделі дозволяє об’єктивно оцінити ефективність підтримки, виявити найбільш результативні інструменти, сформулювати рекомендації для донорів, держави та бізнесу. Практична цінність методики полягає у можливості її застосування для оцінки як окремих підприємств, так і цілих секторів економіки, що особливо актуально для України в умовах воєнної нестабільності EN: The aim of the research is to develop and test an integrated methodology for assessing the impact of international aid on the resilience of Ukrainian enterprises during the wartime, which combines quantitative and qualitative approaches, takes into account the specifics of external risks, and allows for an objective de termination of the effectiveness of support from international donors in order to formulate practical recommendations for enhancing the economic resilience of businesses under martial law. The article examines contemporary approaches to evaluating the impact of international aid on the resilience of Ukrainian enter prises during the wartime. It is noted that the resilience of an enterprise under martial law is a complex characteristic that includes the ability to maintain core activities, adapt to changes in the external environment, support financial stability, ensure employment, foster innovation, and attract investments. International assistance provided in the form of financial grants, concessional loans, technical support, and educational programs plays a key role in enhancing the resilience of businesses in Ukraine. However, traditional methods of evaluating the effectiveness of such assistance do not take into account the specifics of wartime condi t ions, which necessitates the development of an adapted analysis model. This paper proposes an integrated methodology called RAISE (Resilience Assessment of International Support Effects), which combines quantitative analysis (resilience index, KPIs), qualitative evaluations (surveys, case studies), and adjustments for external factors (security, macroeconomic risks). The application of the RAISE methodology is illustrated through the example of the company «AgroPlus» LLC to determine the actual impact of international assistance. The research results confirm that the use of a comprehensive model allows for an objective assessment of support effectiveness, identifying the most effective tools, and formulating recommendations for donors, the government, and businesses. The practical value of the methodology lies in its applicability for assessing both individual enterprises and entire sectors of the economy, which is especially relevant for Ukraine in the context of wartime instability.
Партнерські цифрові освітні екосистеми для дорослих:державна політика, фінансово-інвестиційні механізми та управління публічними ресурсамив регіональних програмах розвитку
(Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, 2025) Нечаєва, Ірина Анатоліївна; Nechayeva, I.A.; Скоробогатий, Олег Вадимович; Skorobogatyi, O. V.
UK: Метою статті є розробка концептуальних засад партнерської моделі управління освітою дорослих, яка інтегрує інтереси та ресурси всіхучасників освітнього процесу та дозволить підвищити ефективність освіти дорослих шляхом синергії між владою, бізнесом та освітнім се-редовищем, із використанням цифрових інструментів та механізмів відкритого управління. У статті розкрито теоретико-практичні засадиформування партнерських цифрових освітніх екосистем для дорослого населення в контексті регіонального розвитку, з урахуванням викликів,пов’язаних з децентралізацією, повномасштабною війною та цифровою трансформацією. Зроблено акцент на ролі органів місцевої влади як ко-ординаторів освітніх ініціатив у громадах, які володіють необхідними повноваженнями, інформацією про локальні потреби та спроможністю допартнерської взаємодії. Актуальність дослідження обумовлена необхідністю переосмислення підходів до управління освітою дорослих у сучаснихумовах, коли економічна та соціальна адаптація населення, зростання цифрової грамотності, соціальна інклюзія та доступ до освіти упродовжжиття є критично важливими для забезпечення сталого розвитку територій. Сучасні виклики вимагають створення інноваційних моделей, якіб поєднували інтереси та ресурси місцевої влади, бізнесу, закладів освіти, громадських організацій та міжнародних партнерів. У роботі прове-дено аналіз нормативно-правової бази України у сфері освіти дорослих та цифровізації, вивчено ключові напрями регіональної політики, а такожузагальнено практики українських територіальних громад, які вже реалізують ініціативи у сфері неформальної, цифрової та інклюзивної освіти.Автори здійснили типологізацію громад за критеріями інституційної активності, проєктної спроможності, соціальної чутливості та міжна-родної взаємодії, що дозволяє краще зрозуміти потенціал розвитку освіти дорослих у різних умовах. Окрему увагу приділено аналізу міжнарод-ного досвіду – програмам Erasmus+, ініціативам UNESCO, USAID, ETF, GPE та національним платформам (Diia.Education, EdUP), які демонструютьефективність моделей цифрової освіти для дорослих у контексті війни та відновлення. Встановлено, що поєднання цифрових рішень, локальноїучасті та зовнішньої підтримки є запорукою створення інклюзивного, доступного та результативного навчального середовища для дорослогонаселення. Запропоновано авторську модель партнерської цифрової освітньої екосистеми як комплексної системи взаємодії суб’єктів освітньоїполітики, орієнтованої на гнучке реагування на потреби дорослого населення через використання цифрових інструментів, механізмів спільногоуправління, співфінансування та результативного моніторингу. Визначено, що саме партнерський формат забезпечує сталість, масштабова-ність і адаптивність освітніх ініціатив у громаді, особливо в умовах кризи. EN: The aim of the article is to develop conceptual foundations for a partnership model of adult education management that integrates the interests and re-sources of all participants in the educational process and enhances the efficiency of adult education through synergy between government, business, and theeducational environment, using digital tools and open governance mechanisms. The article explores the theoretical and practical foundations for formingpartner digital educational ecosystems for the adult population within the context of regional development, considering challenges related to decentraliza-tion, full-scale war, and digital transformation. The authors emphasize the role of local authorities as coordinators of educational initiatives in communitiesthat possess the necessary powers, knowledge of local needs, and capacity for partnership interaction. The relevance of this research is determined by thenecessity to rethink approaches to adult education management in the current context, where the economic and social adaptation of the population, thegrowth of digital literacy, social inclusion, and access to lifelong learning are critically important for ensuring the sustainable development of regions. Modern challenges require the creation of innovative models that integrate the interests and resources of local authorities, businesses, educational institutions, civilsociety organizations, and international partners. The study analyzes Ukraine’s regulatory and legal framework in the field of adult education and digitaliza-tion, examines the key directions of regional policy, and summarizes the practices of Ukrainian territorial communities that are already implementing initia-tives in non-formal, digital, and inclusive education. The authors conducted a typology of communities based on the criteria of institutional activity, projectcapacity, social sensitivity, and international engagement, which allows for a better understanding of the potential for adult education development in variousconditions. Special attention was given to the analysis of international experience – Erasmus+ programs, UNESCO, USAID, ETF, GPE initiatives, and nationalplatforms (Diia.Education, EdUP) which demonstrate the efficiency of digital education models for adults in the context of war and recovery. It is found that thecombination of digital solutions, local participation, and external support is key to creating an inclusive, accessible, and effective learning environment for theadult population. An original model of a partnership digital educational ecosystem is proposed as a comprehensive system for interaction among educationalpolicy actors, aimed at flexibly responding to the needs of the adult population through the use of digital tools, joint management mechanisms, co-financing,and effective monitoring. It has been determined that the partnership format itself ensures the sustainability, scalability, and adaptability of educational initia-tives within the community, especially in times of crisis.
Управління підприємствами в умовах невизначеності: інтеграція сучасних підходів менеджменту та принципів vuca-світу
(Університет економіки і підприємництва, 2024) Нечаєва, Ірина Анатоліївна; Nechayeva, Iryna А.; Панкова, Алла Юріївна; Pankova, Alla Y.
UK: У сучасних умовах стрімкого розвитку технологій, глобалізації, політичної нестабільності та кліматичних змін, підприємства стикаються зі складними й непередбачуваними викликами. Традиційні підходи до менеджменту виявляються неефективними для забезпечення гнучкості та швидкої адаптації до змін. VUCA-світ (Volatility, Uncertainty, Complexity, Ambiguity) є однією з низки сучасних концепцій для розуміння нових викликів бізнесу та управління. У статті проаналізовано сучасні тенденції в менеджменті, зокрема, такі як розмаїття, рівність та інклюзію (DEI), технологічні інновації, управління зацікавленими сторонами, добробут працівників, управління продуктивністю за допомогою ІТ, а також сталий розвиток. Автори обґрунтовують інтеграцію цих підходів із принципами VUCA для підвищення стійкості та конку рентоспроможності підприємств у нестабільному бізнес-середовищі. Результатом дослідження є модель інтеграції сучасних тенденцій менеджменту з принципами VUCA, яка сприяє ефективному управлінню в умовах невизначеності. EN: The article explores the impact of modern management trends on the efficiency of enterprise manage ment in the context of an uncertain and dynamic environment known as VUCA (Volatility, Uncertainty, Complexity, Ambiguity). In today’s business world, characterized by globalization, rapid technological development, political instability, climate change, and pandemics, companies face the need for constant adaptation to new challenges. Traditional management approaches are proving insufficiently flexible to ensure a quick response to changes. The VUCA concept highlights the importance of integrating innovative solutions and adaptive strategies to maintain the resilience and competitiveness of businesses. The purpose of the study is to analyze modern management trends and substantiate their integration with VUCA principles for effective enterprise management under conditions of uncertainty. Among the key trends discussed in the article are diversity, equity, and inclusion (DEI) management, technological innovation, stakeholder management, employee well-being, the use of information technologies for performance management, and sustainable development and regulatory compliance. The authors explore the rela tionship between these trends and VUCA principles, particularly how diversity supports complexity management, technological innovations address the challenges of volatility, and stakeholder management helps cope with uncer tainty. The article also examines the role of technology in enhancing productivity and the importance of employee well-being in minimizing ambiguity in management. As a result of the study, a model is proposed for integrating modern management approaches with VUCA principles, enabling enterprises to increase adaptability, resilience, and efficiency in rapidly changing conditions. The concept of VUCA (Volatility, Uncertainty, Complexity, Ambi guity) has been the foundation for understanding an unstable and unpredictable world that is constantly changing. However, new concepts have emerged in response to modern challenges and shifts. For example, BANI (Brittle, Anxious, Nonlinear, Incomprehensible) focuses on a more fragile and anxious reality, where changes are nonlinear and hard to comprehend. SHIVA addresses the idea of continuous transformation. These new frameworks help busi nesses adapt better to a rapidly evolving world, offering suitable management and social approaches
Критичний огляд методів оцінки ефективності функціонування органів публічної влади
(Університет Григорія Сковороди в Переяславі, 2024) Нечаєва, Ірина Анатоліївна; Nechayeva, Iryna А.; Гудзь, Петро Васильович; Gudz, Petro V.
UK: Стаття досліджує методи оцінки ефективності функціонування органів публічної влади як ключового елемента демократичного управління. Автори аналізують значення таких оцінок для підвищення прозорості, відповідальності та гнучкості в діяльності влади, що сприяє соціально-економічному розвитку громадянського суспільства. У роботі доведено, що оцінка ефективності дозволяє ідентифікувати проблемні аспекти роботи органів влади, оптимізувати використання ресурсів та забезпечити відповідність дій законодавчим нормам. Відзначено, що відсутність єдиної методики оцінювання ускладнює досягнення цілісного аналізу ефективності. Натомість пропонується використовувати різні підходи, зокрема алгоритм DEA, оцінку на основі цифрових технологій та теоретичні моделі, такі як раціональна бюрократія і життєві цикли. Проте кожен із методів має свої недоліки, наприклад, обмеженість охоплення, відсутність інтеграції, складність застосування на практиці, а також ігнорування соціальних і регіональних аспектів. Автори також обговорюють основні підходи до оцінки, включаючи концепції лідерства, економічної відповідальності та професіоналізму, підкреслюючи, що ефективне управління залежить від урахування різноманітних факторів та потреб суспільства. Висвітлено недоліки сучасних законодавчих актів і офіційних методик, що регулюють оцінювання, зокрема відсутність системності та зворотного зв’язку для впровадження змін. Проведений порівняльний аналіз найпоширеніших моделей 3Es, IOO та BSC дозволив авторам зробити висновки щодо переваг моделі BSC, яка серед розглянутих альтернатив найбільшою мірою враховує потреби різних зацікавлених сторін, дає можливість охопити як короткострокові, так і довгострокові перспективи відповідно до прийнятих довгострокових місії та стратегії державного утворення. У результаті дослідження висунуто пропозиції щодо створення узгодженої та практично орієнтованої методології оцінювання, яка враховувала б специфічні аспекти діяльності органів публічної влади та забезпечувала механізми впровадження результатів оцінки. Підсумовано, що розробка такої методології є ключовою для підвищення ефективності функціонування органів публічної влади та задоволення потреб громадян. EN: The article examines methods for assessing the efficiency of public authority bodies as a key element of democratic governance. The authors analyze the importance of such assessments for increasing transparency, accountability, and flexibility in government activities, which contribute to the socio-economic development of civil society. The study demonstrates that efficiency assessments allow for identifying problematic aspects of public authorities' work, optimizing resource use, and ensuring compliance with legislative norms. It is noted that the lack of a unified evaluation methodology complicates achieving a comprehensive analysis of efficiency. Instead, various approaches are suggested, including the DEA algorithm, digital technology based evaluations, and theoretical models such as rational bureaucracy and life cycles. However, each of these methods has its shortcomings, such as limited scope, lack of integration, difficulty in practical application, and ignoring social and regional aspects. The authors also discuss the main approaches to evaluation, including leadership, economic accountability, and professionalism, emphasizing that effective management depends on considering various factors and societal needs. The shortcomings of current legislative acts and official methodologies regulating evaluations are highlighted, particularly the need for systematicity and feedback mechanisms for implementing changes. A comparative analysis of the most common models – 3Es, IOO, and BSC – allowed the authors to conclude that the BSC model is the most advantageous among the considered alternatives, as it best takes into account the needs of various stakeholders and allows for the consideration of both short-term and long-term perspectives by the accepted long-term mission and strategy of state formation. As a result of the study, proposals were put forward for creating a coherent and practically oriented evaluation methodology that would consider the specific aspects of the activities of public authorities and provide mechanisms for implementing the results of the evaluations. The article concludes that the development of such a methodology is crucial in enhancing the efficiency of public authorities' functioning and meeting the needs of citizens.
Регіональне лідерство в публічному управлінні в умовах війни: виклики та можливості
(Видавничий дім «Гельветика», 2024) Нечаєва, Ірина Анатоліївна; Nechayeva, Iryna А.; Гудзь, Петро Васильович; Gudz, Petro V.
UK: Лідерство є складним і багатогранним явищем, яке включає ключові елементи взаємодії, впливу, бачення, спільного результату та досягнення мети. Це мистецтво надихати та направляти людей до спільної мети через позитивний вплив і колективні зусилля. Лідери створюють середовище довіри, співпраці та приймають обґрунтовані рішення для досягнення успіху. Важливі якості лідера включають мотивацію, надихання, інноваційність, побудову ефективних команд та формування позитивної організаційної культури. Лідерство може варіюватися в залежності від контексту та типу, від авторитарного до демократичного стилю. Теорії лідерства охоплюють як історичні, так і сучасні підходи, такі як теорія великої людини, лідерські риси, поведінкова модель та трансформаційне лідерство. В публічному управлінні лідерство орієнтоване на громадський інтерес і дотримання етичних норм. Ефективні лідери мають чітке бачення, сильні комунікативні навички, емоційний інтелект, адаптивність і здатність до інновацій. В умовах війни лідери відіграють вирішальну роль у формуванні стратегій розвитку, забезпеченні соціально-економічного процвітання та підтримці порядку. В статті обґрунтовано, що розвиток лідерських якостей для регіональних управлінців є ключовим фактором стабільності та прогресивного розвитку територій. На прикладі Запорізької області проаналізовано вплив війни на систему публічного управління. Визначено, що війна стимулювала мобілізацію ресурсів та швидке прийняття рішень, але також загострила системні проблеми, такі як корупція, низький рівень прозорості та нестача кваліфікованих кадрів. Доведено, що ефективне управління в умовах війни та післявоєнної відбудови потребує не лише рішучих дій, але й системних реформ, спрямованих на подолання корупції, підвищення прозорості та підзвітності влади, а також на розвиток професійного потенціалу публічних службовців. В роботі запропоновано концепцію розвитку лідерських якостей державних управлінців, яка включає в себе такі складові: лідерство як стабілізуючий чинник, професійну підготовку, компетентності та освітнє лідерство. Впровадження концепції розвитку лідерських якостей державних управлінців може сприяти вирішенню нагальних завдань та забезпечити стійкість і відновлення регіонів. EN: Leadership, a complex and multifaceted phenomenon, encompasses key elements of interaction, influence, vision, shared outcomes, and goal attainment. It is the art of inspiring and guiding individuals toward a common goal through positive influence and collective efforts. Leaders foster an environment of trust, collaboration, and make sound decisions to achieve success. Essential leadership qualities include motivation, inspiration, innovation, the ability to build effective teams, and fostering a positive organizational culture. Leadership styles vary depending on the context and type, ranging from authoritarian to democratic approaches. Leadership theories encompass both historical and contemporary perspectives, such as the great man theory, trait leadership, behavioral models, and transformational leadership. In public administration, leadership is oriented towards public interest and ethical governance. Effective leaders possess a clear vision, strong communication skills, emotional intelligence, adaptability, and a capacity for innovation. During wartime, leaders play a pivotal role in shaping development strategies, ensuring socio-economic prosperity, and maintaining order. The article substantiates the notion that cultivating leadership qualities among regional administrators is a critical factor for regional stability and progressive development. Using the example of the Zaporizhzhia region, the article analyzes the impact of war on the public administration system. It highlights that the war stimulated resource mobilization and rapid decision-making but also exacerbated systemic issues such as corruption, low transparency, and a shortage of qualified personnel. Effective governance in wartime and post-war reconstruction necessitates not only decisive actions but also systemic reforms aimed at combating corruption, enhancing transparency and government accountability, and developing the professional potential of public servants. The paper proposes a concept for developing leadership qualities among public administrators, encompassing the following components: leadership as a stabilizing factor, professional training, competencies, and educational leadership. Implementing the concept of developing leadership qualities among public administrators can contribute to addressing pressing challenges and ensuring the resilience and recovery of regions.
Оцінювання інноваційності та креативності в діяльності металургійного підприємства
(Державний заклад «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», Інститут економіки промисловості НАН України, 2024) Нечаєва, Ірина Анатоліївна; Nechayeva, Iryna A.; Гудзь, Петро Васильович; Gudz, Petro V.; Лук’яненко, М. О.; Lukyanenko, M.
UK: У статті узагальнено питання оцінювання інноваційності та креативності діяльності підприємства реального сектору економіки. Основною метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування оцінки інноваційності та креативності на прикладі підприємств металургійної галузі. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення проблеми оцінювання інноваційності та креативності свідчить про те, що відсутня єдина методика оцінювання, як і підходи до критеріальних однак та індикаторів оцінювання. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що інноваційність та креативність виступає конкурентним чинником у діяльності металургійного підприємства ПАТ «Металургійний комбінат "Запоріжсталь"», що представляє галузь, яка є бюджетоформуючою для країни, тому наукові пошуки щодо ефективного управління, у т.ч. на основі оцінювальних засадах, тривають. Дослідження теми у роботі здійснюється в логічній послідовності від теоретико-методичних підходів до проведення порівняльної оцінки креативності та інноваційності підприємства та формування висновків і пропозицій. Методологічним інструментарієм методів дослідження були визначення складових і показників інтегральної оцінки креативності та інноваційності підприємства, обчислення індикаторів та порівняльний аналіз їх значень упродовж 2020 і 2022 років. Об’єктом дослідження є обрано підприємство ПАТ «Металургійний комбінат "Запоріжсталь"», тому що саме воно є одним із лідерів ринку та його способи подолання викликів матимуть поширення для інших суб’єктів господарської діяльності. У статті представлені результати емпіричного аналізу креативності та інноваційності підприємства, який показав, що попри незначну спадну динаміку окремих показників креативності та інноваційності вони залишаються засобом розвитку економіки підприємства та реалізації конкурентних переваг на ринку. Дослідження емпірично підтверджує та теоретично доводить, що креативність та інноваційність є рушійною силою розвитку реагування на безпекові виклики та упровадження трансформаційних змін. Результати дослідження можуть бути корисними для наукових працівників та практиків управлінської діяльності. EN: The article summarizes the issues of assessing the innovation and creativity of the real sector of the economy. The main purpose of the study is a scientific and theoretical substantiation of the assessment of innovation and creativity on the example of enterprises in the metallurgical industry. The systematization of literature sources and approaches to solving the problem of assessing innovation and creativity shows that there is no single assessment methodology, as well as approaches to the criteria and indicators of assessment. The relevance of solving this scientific problem is that innovation and creativity is a competitive factor in the activities of the metallurgical enterprise PJSC "Zaporizhstal Iron and Steel Works", which represents an industry that is budgetary for the country, so scientific research on effective management, including on the basis of evaluation principles, continues. The study of the topic... in the paper is carried out in a logical sequence from theoretical and methodological approaches to a comparative assessment of creativity and innovation of the enterprise and the formation of conclusions and proposals. The methodological tools of the research methods were the definition of components and indicators of the integrated assessment of creativity and innovation of the enterprise, the calculation of indicators and a comparative analysis of their values during 2020 and 2022. The object of the study is the selected enterprise PJSC "Zaporizhstal Iron and Steel Works" because it is one of the market leaders and its ways of overcoming challenges will be applicable to other economic entities. The article presents the results of an empirical analysis of creativity and innovativeness of an enterprise, which shows that despite a slight downward trend in certain indicators of creativity and innovativeness, it remains a means of developing the enterprise's economy and realizing competitive advantages in the market. The study empirically confirms and theoretically proves that creativity and innovation are the driving force behind the development of response to security challenges and the implementation of transformational changes. The results of the study may be useful for researchers and management practitioners.
Системний цикл людські ресурси-знання-капітал для інновацій: поняття, основні складові та особливості
(International Science Journal of Management, Economics & Finance, 2024) Нечаєва, Ірина; Nechayeva, Iryna
UK: У представленій роботі досліджено критичні аспекти інноваційного процесу, зокрема роль людського капіталу, знань та інвестицій у забезпеченні ефективного розвитку інновацій. Попри значні досягнення в цій галузі, наявні дослідження мають суттєві недоліки, оскільки лише людський капітал та обмін знаннями не гарантують успішного інноваційного результату. Ключовою умовою є залучення капіталу. Аналіз наукових джерел демонструє важливість інвестицій у процес інновацій, підкреслюючи їх значення для конкурентоспроможності та сталого економічного зростання. Зокрема, інвестиції в дослідження та розробки (R&D) є важливими для створення нових продуктів і послуг, а венчурний капітал сприяє фінансуванню інноваційних проєктів, незважаючи на високі ризики. Цифрові технології також відіграють значну роль у підвищенні ефективності бізнесу, скороченні витрат та підвищенні задоволеності клієнтів. Важливою є і державна підтримка інноваційної політики, що стимулює інвестиції та сприяє розвитку конкурентних ринків. Дослідження доводить необхідність системного підходу, де людські ресурси, знання та капітал взаємодіють і взаємопов'язані, забезпечуючи циклічний процес інновацій. Це включає мобілізацію і управління критичними ресурсами для підтримки безперервного інноваційного циклу. В роботі проведено порівняння концепції “інноваційної екосистеми” та “системного циклу людських ресурсів, знань та капіталу для інновацій”. Інноваційна екосистема включає взаємодію між різними організаціями та інститутами, що сприяють інноваціям, тоді як системний цикл фокусується на внутрішніх процесах і управлінні ресурсами в організаціях. Висновки дослідження наголошують на важливості обох підходів для розуміння та оптимізації інноваційних процесів. EN: This paper explores critical aspects of the innovation process, specifically the role of human capital, knowledge, and investment in ensuring effective innovation development. Despite significant achievements in this field, existing research has notable shortcomings, as human capital and knowledge exchange alone do not guarantee successful innovation outcomes. A key condition is International Science Journal of Management, Economics & Finance 2024; 3(5): 55-65 65 the involvement of capital. Analysis of scientific sources demonstrates the importance of investment in the innovation process, emphasizing its significance for competitiveness and sustainable economic growth. Specifically, investments in research and development (R&D) are crucial for the creation of new products and services, while venture capital supports the financing of innovative projects despite high risks. Digital technologies also play a significant role in enhancing business efficiency, reducing costs, and increasing customer satisfaction. Government support for innovation policy is also important, as it stimulates investment and fosters the development of competitive markets. The study proves the necessity of a systematic approach, where human resources, knowledge, and capital interact and interconnect, ensuring a cyclical innovation process. This includes the mobilization and management of critical resources to sustain a continuous innovation cycle. The paper compares the concepts of the “innovation ecosystem” and the “systemic cycle of human resources, knowledge, and capital for innovation.” The innovation ecosystem involves interactions between various organizations and institutions that promote innovation, whereas the systemic cycle focuses on internal processes and resource management within organizations. The study's conclusions highlight the importance of both approaches for understanding and optimizing innovation processes.
Особливості формування національної системи визнання професійних кваліфікацій в умовах орієнтації на європейський шлях розвитку
(Дніпровський державний аграрно-економічний університет, 2025) Корольков, Владислав Васильович; Пуліна, Тетяна Веніамінівна; Первєєв, Дмитро Валерійович; Korolkov, Vladyslav; Pulina, Tetyana; Pervieiev, Dmytro
UK: У статті проведено ретроспективне дослідження формування національної системи визнання професійної кваліфікації фахівців різного рівня освіти, спеціальностей і професій. Дослідження змін проведено починаючі з часів набуття Україною державності. Досліджено зміну визначення категорій спеціальність, професія, кваліфікація і робота. Визначено особливості процесу формалізації системи визнання кваліфікацій з орієнтацією на Європейський шлях розвитку. Проведено оцінку існуючого стану національної системи визнання кваліфікацій. Розглянуто основні складові національної системи кваліфікацій центральним органом якої є Національне агентство кваліфікацій, яке здійснює акредитацію кваліфікаційних центрів. Розглядаються питання формування професійних стандартів, а також реєстру кваліфікацій і національного класифікатора професій, які формують підґрунтя для визнання кваліфікацій що відповідають вимогам ринку праці і визнаються на Європейському рівні. За підсумками дослідження визначено кілька невдалих спроб прийняття Закону України Про національну систему кваліфікацій і необхідність його прийняття на основі всебічного обговорення зі всіма стейкхолдерами процесу. Також визначено неузгодженість процесів надання професійної кваліфікації випускникам закладів освіти EN: The article conducts a retrospective study of the formation of the national system for the recognition of professional qualifications of employees of various levels of education, specialties, and professions. Changes in the organization of the processes of recognition of qualifications of employees during the period after Ukraine gained statehood were studied. With the acquisition of statehood, Ukraine inherited a legislative framework that determined the methods of implementing educational activities and mechanisms for recognizing qualifications from the Soviet-era system and required changes. Changes in the definition of a specialty, profession, qualification, and category of work were studied. In 1997, the Council of Europe and UNESCO adopted the Lisbon Convention, a key international document regulating the recognition of qualifications in the field of higher education in the European region. Ukraine ratified the Lisbon Convention in 1999, an essential step towards integration into the European educational space. The first draft law on the National Qualifications System was prepared in 2009. 2010, the National Classification of Professions was approved and implemented in Ukraine. The features of formalizing the system of recognition of qualifications with an orientation towards the European development path were identified. The current state of the national system of recognition of qualifications was assessed. The main components of the national system of qualifications were considered, the central body of which is the National Qualifications Agency, which accredits qualification centers. The issues of forming professional standards, the register of qualifications, and the national classifier of professions, which are the basis for recognizing qualifications that meet the labor market requirements and are recognized at the European level, were considered. The study results indicate several unsuccessful attempts to adopt the Law of Ukraine “On the National Qualifications System” and the need for its adoption based on comprehensive discussion with all stakeholders. Inconsistencies were also identified in the methodology for providing professional qualifications to graduates of educational institutions and the need for its specification was identified.
Цифрова трансформація регіонів україни: проблеми, рекомендації, перспективи
(Acta Academiae Beregsasiensis. Economics, 2024) Нечаєва, Ірина; Nechayeva, Iryna; Шиловець, Ілона; Shilovets, Ilona
UK: В статті обґрунтовано актуальність питань цифрової трансформації регіонів України, проведено дослідження основних складових даного процесу, запропоновано рекомендації їх удосконалення. Метою статті є аналіз наявних проблем, які пов'язані з цифровізацією регіонів України, визначення стану цифрової трансформації регіонів на сучасному етапі в умовах військового стану, формування рекомендацій щодо створення належного рівня цифрової трансформації та оцінка перспектив розвитку. Результатом роботи є виокремлення актуальних проблем: забюрократизованість комунікацій між різними суб'єктами, недостатня кількість кваліфікованих кадрів, недостатність фінансування, недостатня залученість та зацікавленість громадськості до надбань вже існуючих продуктів цифрової трансформації, низький рівень реклами успішних проектів у сфері цифровізації. Виходячи з виявлених проблем, було сформульовано рекомендації щодо підвищення рівня цифровізації регіонів. Проведено аналіз регіонального Індексу цифрової трансформації, де було виявлено нерівномірний розвиток цифровізації регіонів. Було встановлено, що належний рівень цифрової трансформації вимагає комплексного підходу та систематичних заходів. На основі сформульованої проблематики та рекомендацій були окреслені перспективи розвитку цифрової трансформації регіонів. Таким чином перспективними напрямками є посилення співпраці у секторі цифровізації з Європейськими країнами; цифровізаційна самостійність громад як запорука високого рівня розвитку регіональної цифрової трансформації; підвищення конкурентоспроможності регіону; цифрова трансформація регіонів як основа швидкого післявоєнного відновлення. Узагальненням даного дослідження стало те, що цифрова трансформація є обов'язковим елементом для розвитку регіонів та держави в цілому. Взаємозв'язок та комунікація є важливою складовою для побудови працюючої архітектури цифрової трансформації. EN: The article substantiates the relevance of the issues of digital transformation of the regions of Ukraine, conducts a study of the main components of this process, and offers recommendations for their improvement. The purpose of the article is to analyze the existing problems associated with the digitalization of Ukraine's regions, to determine the current state of digital transformation of regions under martial law, to formulate recommendations for creating an appropriate level of digital transformation, and to assess the prospects for development. The work has resulted in the identification of urgent problems: bureaucratization of communications between different actors, insufficient number of qualified personnel, insufficient funding, lack of public involvement and interest in the achievements of existing digital transformation products, low level of advertising of successful digitalization projects. Based on the identified problems, recommendations were formulated to increase the level of digitalization in the regions. An analysis of the regional Digital Transformation Index was carried out, which revealed uneven development of digitalization in the regions. It was found that an appropriate level of digital transformation requires an integrated approach and systematic measures. Based on the formulated issues and recommendations, the prospects for the development of digital transformation of regions were outlined. Thus, promising areas include strengthening cooperation in the digitalization sector with European countries; digitalization independence of communities as a guarantee of a high level of regional digital transformation development; increasing the competitiveness of the region; digital transformation of regions as a basis for rapid post-war recovery. The conclusion of this study is that digital transformation is an indispensable element for the development of regions and the state as a whole. Interconnection and communication are an important component for building a working digital transformation architecture.
Інструментарій розробки програми управління виробничим потенціалом промислового підприємства
(Економічний науково-практичний журнал «Управління змінами та інновації», 2024) Нечаєва, Ірина Анатоліївна; Nechayeva, Iryna A.; Гудзь, Петро Васильович; Gudz, Petro V.; Єськов, Володимир; Yes’kov, Volodymyr
UK: Стаття присвячена проблемам управління виробничим потенціалом промислового підприємства за допомогою планових інструментів. Мета роботи полягає у визначенні інструментарій розробки програми розвитку виробничим потенціалом промислового підприємства. Для досягнення мети дослідження використано аналітично-пошукові мето ди аналізу літератури, статистичні та експертні методи для оцінювання стану ВППП. Проаналізовано теоретичну базу, понятійно-категоріальний апарат виробничого потенціалу та управління потенціалом. Визначено ознаки та характеристики виробничого потенціалу підприємства з точки зору ресурсного підходу. Підсистема управління ви робничим потенціалом промислового підприємства в авторському розумінні представлена у вигляді визначених етапів та сукупності прямих і зворотних зв’язків в процесі аналізу ситуації та оцінювання виробничого потенціалу підприєм ства, визначення проблемних зон його стану та використання, уточнення цілей та розробки програми дій, механізму подальшого впровадження програми. Результатом дослідження є методика формування і реалізації програми розви тку ВППП, що включає чотири стадії : ідентифікація та оцінка потреб; розробка програми, завершення та оцінюван ня; впровадження та моніторинг, які охоплюють десять послідовних етапів ді EN: The article is devoted to the problems of managing the production potential of an industrial enterprise with the help of plan ning tools. It analyses the theoretical basis, conceptual and categorical apparatus of production potential and potential man agement. The signs and characteristics of the production potential of enterprise from the point of view of the resource approach have been determined. The subsystem of management of the industrial enterprise's production potential in the author's under standing is presented in the form of certain stages and a set of direct and feedback links in the process of analysing the situation and assessing the production potential of enterprise, identifying problem areas of its status and use, clarifying the goals and developing an action programme, and a mechanism for further implementation of the programme. The production potential was assessed by the following elements and indicators: production component – to assess the level of the current state of production potential: depreciation coefficient of fixed assets, serviceability coefficient of fixed assets, growth rate of fixed assets; production component – to assess the efficiency of fixed assets use: capital intensity, capital efficiency, operating profitability of fixed assets; material component – material intensity coefficient, material efficiency coefficient, share of material resources, share of inputs, share of outputs, share of outputs in total production. Particular attention is paid to the development of a structural and logical scheme for the formation and implementation of the (production potential of an industrial enterprise) PPIE development pro gramme, which includes four stages: identification and assessment of needs; programme development, completion and evalua tion; implementation and monitoring, which cover ten consecutive stages of action: 1) identification and assessment of needs: verification of production capacity development objectives; assessment of capacities required to achieve the PPIE objectives; determination of the impact of training on the nature of changes in capacity factors; 2) programme development: defining the programme objectives in terms of capacity indicators; identification of change agents and defining the change process; setting the expected learning outcomes and their indicators; project activities; 3) implementation and monitoring: monitoring learn ing outcomes; adjusting the programme as necessary; monitoring target indicators of capacity and progress towards achieving the PPIE objectives and adjusting the programme as necessary; 4) completion and evaluation: evaluation of achievements and learning outcomes, targeted change indicators.
Відновлення ПІІ: глобальні перспективи та можливості для України
(Закарпатський угорський інститут імені Ференца Ракоці ІІ, 2024) Нечаєва, Ірина; Nechayeva, Iryna
UK: Формування сприятливих умов для інвесторів та відновлення економіки України в умовах війни вимагає комплексного підходу, що враховує глобальні тенденції, національні інтереси та внутрішні можливості країни. Метою дослідження є виявлення можливостей залучення прямих іноземних інвестицій в Україну та їх основних напрямків в контексті глобальних перспектив відновлення прямих іноземних інвестицій. В роботі проведений аналіз обсягів світових прямих іноземних інвестицій, напрямків інвестування та тенденцій їх зміни. Встановлено, що основний акцент щодо глобального інвестування змістився в сектори Цілей сталого розуитку в країнах, що розвиваються. Незважаючи на COVID-19 та величезні руйнування внаслідок війни, інвестори продовжують працювати та, навіть, прагнуть розширювати бізнес в Україні. В роботі визначені основні проблеми, фактори та причини продовження інвестування в країну, зокрема, це наявність кваліфікованих, навчених людей і недорогої робочої сили; розмір місцевого ринку; конкурентоспроможна структура витрат в Україні; близькість до регіональних ринків; пошук зв’язків з партнерами; інфраструктура (комунальні послуги та транспорт); доступні об’єкти інвестування за конкурентними цінами; природні ресурси. Обґрунтовано, що для залучення іноземних інвестицій Україна має створити сприятливий клімат, відповідні умови для інвесторів, визначитись з обсягами та напрямами інвестування. Пріоритетними секторами для залучення прямих іноземних інвестицій є: інвестиційні проєкти зі значними інвестиціями, індустріальні парки, інформаційні технології, сільське господарство та агропереробна промисловість, виробництво еко-транспорту та компонентів до нього, зелена енергетика, креативна індустрія, літакобудування, науково-дослідна та інноваційна діяльність, інфраструктура, машинобудування. Визначені конкретні заходи на національному рівні для збільшення інвестиційних потоків і оновлення економіки України, розглянуті нагальні питання, які потребують вирішення та реформ. Встановлено, що стимулювання прямих іноземних інвестицій є ключовим елементом відновлення економіки України та забезпечення її стійкого розвитку, що має призвести до позитивних результатів впровадження реформ: поліпшення бізнес-клімату, забезпечення фінансової стабільності та доступу до капіталу, ефективні податкова та фіскальна політики, розвиток інфраструктури, забезпечення правової безпеки та посилення заходів з протидії корупції, розвиток людського капіталу, впровадження екологічних стандартів. EN: Shaping favorable conditions for investors and restoring Ukraine's economy in wartime requires a comprehensive approach that considers global trends, national interests, and the country's internal capabilities. The study aims to identify opportunities for attracting foreign direct investment (FDI) to Ukraine and its main directions in the context of global FDI recovery prospects. The paper analyzes the volume of global FDI, investment directions, and trends in their change. It is established that the main focus of global investment has shifted to the Sustainable Development Goals (SDGs) sectors in developing countries. Despite COVID-19 and the massive destruction caused by the war, investors continue to operate and even strive to expand their businesses in Ukraine. The paper identifies the main problems, factors, and reasons for continued investment in the country, including the availability of qualified, trained people and inexpensive labor; the size of the local market; a competitive cost structure in Ukraine; proximity to regional markets; the search for links with partners; infrastructure (utilities and transport); affordable investment objects at competitive prices; natural resources. It is argued that to attract foreign investment, Ukraine must create a favorable climate, appropriate conditions for investors, and determine the volume and directions of investment. Priority sectors for attracting FDI are investment projects with significant investments, industrial parks, information technologies, agriculture and agro-processing industry, production of eco-transport and its components, green energy, creative industry, aircraft construction, research and development and innovation activities, infrastructure, mechanical engineering. Specific measures at the national level are determined to increase investment flows and update Ukraine's economy, and urgent issues that require resolution and reforms are considered. It is established that stimulating FDI is a key element of Ukraine's economic recovery and ensuring its sustainable development, which should lead to positive results of the implementation of reforms: improvement of the business climate, ensuring financial stability and access to capital, effective tax and fiscal policies, infrastructure development, ensuring legal security and strengthening anti-corruption measures, human capital development, implementation of environmental standards.
Інновації як інструмент антикризового управління підприємством
(Національний університет «Запорізька політехніка», 2022) Нечаєва, Ірина Анатоліївна; Nechayeva, Iryna A.; Шитікова, Лариса Віталіївна; Shytikova, Larysa V.
UK: Визначена сутність інновації та антикризового управління; виокремлені задачі, що вирішує ефективний антикризовий менеджмент. Доведено, що інноваційний фактор – найголовніша умова забезпечення ефективності антикризового управління підприємством. Встановлено, що інноваційний процес у сільському господарстві має певні особливості; відповідно, на інноваційну діяльність сільськогосподарського підприємства значною мірою впливають сукупність чинників, одним з яких є готовність країни до передових технологій. Незважаючи на те, що аграрний сектор економіки в цілому зумів адаптуватися до умов війни, нинішня модель розвитку аграрного сектору виявилася вкрай вразливою. В роботі визначені основні напрямки забезпечення стійкості та адаптивності аграрного сектора до функціонування в умовах війни. Обґрунтовано, що ступінь інноваційного розвитку сільськогосподарського підприємства визначає рівень його інноваційного потенціалу, а також ефективне управління ним. Центральною ланкою антикризового управління є антикризова програма підприємства, як складова механізму антикризового управління суб'єктом господарювання. Запропоновано впровадження цифрових інструментів у процес антикризового управління підприємством. Метою використання цифрових інструментів є подолання кризової ситуації, вихід на нові ринки, створення нових каналів продажів і рішень, які генерують новий чистий прибуток і призводять до зростання вартості компанії EN: The essence of innovation and anti-crisis management is defined; identified tasks that effective anti-crisis management solves. It has been proven that the innovative factor is one of the conditions for ensuring the effectiveness of anticrisis management of the enterprise. It was established that the innovative process in agriculture has certain features, accordingly, the innovative activity of an agricultural enterprise is largely influenced by a set of factors, one of which is the country's readiness for advanced technologies. Despite the fact that the agrarian sector of the economy as a whole managed to adapt to the conditions of the war, the current model of the development of the agrarian sector turned out to be extremely vulnerable. The work defines the main directions of ensuring the stability and adaptability of the agrarian sector to functioning in war conditions. It is substantiated that the degree of innovative development of an agricultural enterprise determines the level of its innovative potential, as well as its effective management. The central link of anticrisis management is the anti-crisis program of the enterprise, as a component of the anti-crisis management mechanism of the economic entity. The implementation of digital tools in the process of anti-crisis management of the enterprise is proposed. The purpose of using digital tools is to overcome a crisis situation, enter new markets, create new sales channels and solutions that generate new net income and lead to an increase in the value of the company
Ризик-орієнтований підхід до управління змінами
(Національний університет «Запорізька політехніка», 2023) Нечаєва, Ірина Анатоліївна; Nechayeva, Iryna A.; Панкова, Алла Юріївна; Pankova, Alla
UK: В статті обгрунтована необхідність використання ризик-орієнтованого підходу в процесі управління організаційними змінами. Проведений в роботі аналіз наукових доробок вітчизняних та закордонних науковців дозволив визначити сенс понять «організаційні зміни» й «управління змінами»; виокремити основні види організаційних змін та причини (ризики) невдалого впровадження змін; дати визначення ризик-орієнтованого підходу в управлінні змінами, розглянути його основні особливості й стандартну структуру для планування та зменшення ризиків в рамках цього підходу. Результатом роботи є висновок, що для того, щоб бути стійкими та рухатися до антикрихкості, організаціям необхідно відмовитися від традиційного підходу до керування організаційними системами й, відповідно до сучасної теорії антикрихкості та ризик-орієнтованого підходу, замість того, щоб мінімізувати ризик, протистоячи змінам, самим змінюватися так часто, щоб система та її підсистеми змушені були робити свої речі стійкими. EN: In accordance with the set goal, the article substantiates the necessity of usage a risk-oriented approach in organizational changes managing process. The carried-out analysis of the scientific works of domestic and foreign scientists made it possible to determine the meaning of the concepts "organizational changes" and "change management"; to identify the main types of organizational changes and the reasons (risks) of unsuccessful implementation of changes; to define a risk-oriented approach in change management, consider its main features and standard structure for planning and reducing risks within the framework of this approach. The result of the work is the conclusion stating that in order to be sustainable and move towards anti-fragility, organizations need to abandon the traditional approach organizational systems managing. The old way of managing change was to reduce risk by minimizing changes, which to some extent reduced day-to-day risk, but caused accumulation of the existing risk due to unmet business needs. There is a need now to move from traditional risk management views of outdated architectures to a new proactive approach: minimizing of risks by maximizing of changes. This approach requires changes itself and, unlike the traditional approach, makes these changes as strength, not a weakness of the system. The new way requires technology, tools and thinking changes. The article considers ways that can ensure organizational risk resistance (antifragility): make changes as often as possible; implement disaster preparedness plans (Game Day Exercises); introduce chaos; build security into the architecture and organization. According to the modern antifragility theory and a risk-based approach, instead of minimizing risk by changes resisting, organizations need to change so often that the system and its subsystems are forced to make things resistant

Browse

Recent Submissions